Masters degree candidate OGPU
Osetrov Y.O.
The article deals with the considering the questions of preparation of the music teachers, capable of exercising leadership of the schoolchildrenТs variety singing; the specific requirements for the content of instruction are argued; basing of the of disciplines, directed toward comprehensive forming of the psychological, artistic and aesthetic, performer qualities of the future specialists, who specialize in the field of variety vocal.
јсп≥рант ќƒѕ” ≥м. .ƒ. ”шинського
ќсетров ё. O. г.ќдеса
ѕроблема п≥дготовки студент≥в музично-навчальних заклад≥в до викладанн¤ естрадного вокалу в останн≥ дес¤тир≥чч¤ набуваЇ все б≥льшоњ актуальност≥. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що, з одного боку, серед школ¤р≥в та юнацтва поширюЇтьс¤ пот¤г до естрадного сп≥ву: при школах та будинках дит¤чоњ творчост≥ пост≥йно зб≥льшуЇтьс¤ чисельн≥сть гуртк≥в естрадно-виконавчого напр¤мку, д≥ти все б≥льш активно залучаютьс¤ мас-мед≥а до участ≥ в музичних шоу-програмах. « ≥ншого боку Ц п≥дготовка кер≥вник≥в-виховател≥в даного напр¤му у спец≥ал≥зованих навчальних закладах стала розповсюджуватись лише у останнЇ дес¤тир≥чч¤, ≥ на цей час чисельн≥сть педагог≥чних кадр≥в в≥дпов≥дного фаху не в≥дпов≥даЇ попиту.
—ьогодн≥ в≥дкрито естрадн≥ в≥дд≥ли, напр¤мки ≥з спец≥ал≥зац≥њ Ђестрадний вокалї у багатьох коледжах та ¬Ќ«, в≥дпов≥дно розроблюютьс¤ ≥ навчальн≥ плани, програми. —творюютьс¤ методичн≥ розробки, присв¤чен≥ окремим питанн¤м у галуз≥ навчанн¤ естрадному сп≥ву. ¬иникають р≥зноман≥тн≥ п≥дходи до розвитку естрадно-сп≥вацьких можливостей виконавц≥в, ¤к, наприклад, метод Ђ≥нструментального вокалуї, створений у ƒержавн≥й класичн≥й академ≥њ ≥м. ћаймон≥да, м. ћосква [ћ. оробкова, —.ѕанова]. ”св≥домлюЇтьс¤ в методичних розробках набутий досв≥д навчанн¤ естрадному сп≥ву [≤. ≤саЇва, ≈.ё.Ѕелоброва, Ќ.«.—копець], розгл¤даютьс¤ проблеми вихованн¤ музичного смаку виконавц≥в [¬.ћозогот, ј.ћолчанов, ¬. —иров], особливост≥ використанн¤ техн≥чних засоб≥в у процес≥ п≥дготовки сп≥вака до публ≥чного виступу [ј. ар¤г≥на, ¬.ћельниченко] тощо.
¬т≥м, значна частка питань, що стосуютьс¤ виконавськоњ п≥дготовки майбутн≥х викладач≥в естрадного сп≥ву, на цей час висв≥тлена досить фрагментарно. “ак, недостатньо розроблен≥, на наш вигл¤д, питанн¤ методики формуванн¤ вокально-естрадних навичок, майже не розгл¤дались проблеми спор≥дненост≥ та розб≥жност≥ естрадного сп≥ву та класичних сп≥вацьких навичок, потребують детального досл≥дженн¤ особливост≥ художньо-смаковоњ п≥дготовки виконавц≥в до естрадно-сп≥вацькоњ д≥¤льност≥ тощо. ¬се це по¤снюЇ актуальн≥сть теми даноњ статт≥.
ћета нашоњ роботи Ц обірунтуванн¤ шл¤х≥в та метол≥в п≥двищенн¤ ¤кост≥ виконавськоњ п≥дготовки майбутн≥х викладач≥в естрадного вокалу.
јнал≥з л≥тератури та практики зан¤ть естрадним вокалом показав, що поширеним Ї у¤вленн¤ про те, що специф≥ка вокальноњ п≥дготовки наст≥льки особлива, що студент≥в, ¤к≥ мають бажанн¤ спец≥ал≥зуватись у даному напр¤мку, потр≥бно залучати до естрадного сп≥ву з перших крок≥в њх навчанн¤. ” той же час узагальненн¤ прогресивного педагог≥чного досв≥ду та власн≥ спостереженн¤ за процесом вокального розвитку сп≥вак≥в у галуз≥ естрадного вокалу дають п≥дставу стверджувати, що м≥ж класичним та естрадним видами виконавства, попри всю њх розб≥жн≥сть, не ≥снуЇ антагон≥зму. « цього погл¤ду п≥дготовка фах≥вц≥в-естрадник≥в повинна зд≥йснюватись на основ≥ поЇднанн¤ базовоњ класичноњ вокальноњ п≥дготовки та формуванн¤ (на њх основ≥) специф≥чних навик≥в звукоутворенн¤, особливих виконавських прийом≥в, а також додатково - знань та ум≥нь щодо використанн¤ сучасних нос≥њв музичноњ ≥нформац≥њ та техн≥чних засоб≥в, ¤к≥ Ї обовТ¤зковими дл¤ естрадного сп≥ву.
«авд¤ки такому поЇднанню навчальний процес будуЇтьс¤ у д≥алектичн≥й Їдност≥ процесу формуванн¤ загальних базових сп≥вацьких вм≥нь та специф≥чно-естрадних навичок. ¬ажливим на цьому шл¤ху ¤вл¤Їтьс¤ уточненн¤ загальних та особливих компонент≥в навчанн¤ у процес≥ вихованн¤ фах≥вц¤ в≥дпов≥дного проф≥лю. «агальним Ї, на наш погл¤д, те, що ≥ класичний вокал, ≥ естрадний сп≥в виконують властив≥ вс¤кому виду мистецтва функц≥њ: виховн≥, гедон≥стичн≥, виражальн≥, розважальн≥ тощо [7].
ўе одним важливим аспектом ц≥Їњ проблеми Ї сп≥вв≥дношенн¤ технолог≥њ класичноњ та власне естрадноњ манер виконанн¤. ¬иход¤чи ≥з признанн¤ важливост≥ загально-музичноњ та специф≥чно-естрадноњ виконавчоњ д≥¤льност≥, ми вважаЇмо, що формуванн¤ специф≥чних навик≥в естрадного сп≥ву повинно в≥дбуватись на баз≥ класичноњ вокальноњ п≥дготовки. ѕроцес вихованн¤ сп≥вака у цьому випадку поЇднуЇ у соб≥ м≥цн≥ та ірунтовно в≥дпрацьован≥ навики вокального диханн¤, звукоутворенн¤, вм≥нн¤ в≥дтворювати форму, арх≥тектон≥ку твору тощо. ћи спираЇмось при цьому на чисельн≥ та ¤скрав≥ приклади св≥тових ≥ в≥тчизн¤них естрадних Ђз≥рокї, вокальна п≥дготовка ¤ких в≥дпов≥даЇ вс≥м вимогам виконанн¤ класичноњ серйозноњ музики. Ќаведемо так≥ ≥мена, ¤к ян √илан, ‘ред≥ ћеркур≥, ”≥тн≥ ’''юстон, ћусл≥м ћагомаЇв, ќлександр ѕономарьов, ќлександр √радський, ћикола Ѕасков: ц≥ виконавц≥ волод≥ють повним сп≥вочим д≥апазоном, вокальною техн≥кою, ≥, присв¤тивши себе вин¤тково Ђлегк≥йї музиц≥, дос¤гли широкого визнанн¤ не у останню чергу завд¤ки своњм вокальним можливост¤м.
¬ той же час, пор¤д ≥з родинними базовими навичками та вм≥нн¤ми класичного й естрадного вокалу, у естрадному сп≥в≥ ≥снують особлив≥ прийоми, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ наданн¤ специф≥чних вид≥в звучанн¤ голосу. ÷е, наприклад, сп≥в на при-диханн≥, рецитац≥¤ у мовному рег≥стр≥, лемент (крик), шеп≥т, п≥дкреслено ритм≥зоване диханн¤, ¤к≥ практично в≥дсутн≥ в академ≥чному сп≥в≥. ¬ умовах активних, нер≥дко Ц танцювальних рух≥в на сцен≥, виникають особлив≥ вимоги, наприклад, до диханн¤, бо потребуЇтьс¤ не т≥льки добре поставлене сп≥воче диханн¤, а ≥ навички утриманн¤ великоњ к≥лькост≥ пов≥тр¤ та особливоњ техн≥ки його розпод≥лу(ћадонна, јгилера).
” звукоутворенн≥ також ≥снуЇ взаЇмозвТ¤зок м≥ж класичною основою та специф≥чн≥стю естрадноњ техн≥ки. Ѕазу при цьому складають таки вимоги, ¤к: висока позиц≥¤, округлий звук, використанн¤ резонатор≥в, активна артикул¤ц≥¤, звук на опор≥. ѓх естрадна специф≥ка про¤вл¤Їтьс¤ у тому, що сп≥в в≥дбуваЇтьс¤ на б≥льш в≥дкритому звуц≥ (≥нколи в≥н нав≥ть наближаЇтьс¤ до циганськоњ манери сп≥ву), використанн¤ декламац≥йно-розмовного типу ≥нтонуванн¤, або, б≥льш специф≥чного дл¤ рок-виконавц≥в, так званий екстремальний вокал ("grawling", "scream"). ¬ естрад≥ припустима, на в≥дм≥ну в≥д класичного вокалу, ≥ певна р≥знобарвн≥сть тембру. ќсобливим прийомом естрадного сп≥ву Ї також звукобудуванн¤ при Ђштучному не змиканн≥ї та прийом сп≥ву - "розщепленн¤", при ¤кому до чистого звуку дом≥шуЇтьс¤ в≥дома частка ≥ншого звуку, що нер≥дко представл¤Ї ≥з себе немузичний звук, тобто шум розщепленн¤, ¤ке допомагаЇ виконавц¤м знаходити нов≥ тембральн≥ фарби (це, наприклад, виконавц≥ ¬олодимир ѕресн¤ков, ай ћетов, професор Ћебединський).
Ќайб≥льш ¤вн≥ та значущ≥ розб≥жност≥ м≥ж цими видами вокального виконавства повТ¤зують ≥з типовими жанрами, ≥з образним зм≥стом та ≥з характером музичних твор≥в. “ак, ¤кщо дл¤ класичних твор≥в типовим Ї розмањтт¤ жанр≥в, форм, характер≥в, то дл¤ естрадноњ творчост≥ типовим жанром Ї п≥сн¤, а типове зм≥стовне коло Ї в≥дносно вузьким: це особист≥сн≥, нав≥ть ≥нтимн≥ почутт¤ та переживанн¤. “ому дл¤ Ђлегкоњї, естрадноњ музики типовими ≥ майже Їдиними типами образност≥ Ї л≥ричний та л≥рико-драматичний.
—пециф≥чним Ї також те, що, на в≥дм≥ну в≥д аналог≥чних твор≥в класичного типу, естрадний виконавець в≥дтворюЇ ц≥ образи перед слухачем в≥д власного ≥мен≥, н≥би то ототожнюючи себе ≥з героЇм твору. ¬≥рог≥дно, таке положенн¤ повТ¤зане з тим, що сп≥ваки нер≥дко стають ≥ авторами своњх твор≥в. ÷е ≥ легендарн≥ англ≥йськ≥ групи й сп≥ваки: ДBeatlesФ, ДRolling stonesУ, Sting ≥ в≥тчизн¤н≥ виконавц≥, так≥, ¤к ј.Ћорак, ».Ѕ≥лик, ќ.ѕономарьов, та ≥нш≥. «ауважимо, що цей р≥зновид творчого сп≥лкуванн¤ ≥з слухачами потребуЇ в≥д сп≥вака комплексу особист≥сних ¤костей, психолог≥чних властивостей виконавц¤, ум≥нн¤ вт≥лити п≥сенний образ, повести певне коло слухач≥в за собою в ту чи ≥ншу сферу почутт≥в ≥ емоц≥й за рахунок своЇ внутр≥шньоњ енергетики, зд≥бност≥ до особист≥сно-колективного, творчого сп≥лкуванн¤ п≥д час концерту. ÷е ставить ≥ в≥дпов≥дн≥ завданн¤ щодо вокально-сцен≥чноњ п≥дготовки виконавц¤ у сукупност≥ ≥з артистичною майстерн≥стю, готовн≥стю до ≥мпров≥зац≥йност≥, до створенн¤ свого ≥ндив≥дуального стилю сцен≥чноњ повед≥нки та сп≥лкуванн¤.
—пециф≥чн≥сть естрадного виконанн¤ пол¤гаЇ також у площин≥ визначенн¤ мети своЇњ д≥¤льност≥: дл¤ естрадного сп≥вака Ї природним бажанн¤ дос¤гти усп≥ху у широкого кола публ≥ки, що нер≥дко породжуЇ прагненн¤ справити на нењ враженн¤ за вс¤ку ц≥ну, вступаючи у протир≥чч¤ ≥з вимогами смаку, стилю, сцен≥чноњ культури, в результат≥ чого нав≥ть талановитий сп≥вак стаЇ приреченим на швидке забутт¤. ¬ той же час в≥дом≥ чисельн≥ випадки надзвичайно вдалого поЇднанн¤ широкоњ попул¤рност≥ виконавц¤ ≥з високою художньою ¤к≥стю та смаком, завд¤ки чому кращ≥ виконавц≥, ¤к, наприклад, —оф≥¤ –отару, “ањс≥¤ ѕовал≥й, ¬олодимир √ришко, витримали випробуванн¤ часом.
Ќе менш важливим Ї ≥ вплив на процес становленн¤ особистост≥ майбутнього сп≥вака загального художнього, музично-естетичного розвитку студент≥в: всеб≥чна та спец≥ал≥зована п≥дготовка маЇ спри¤ти збагаченню духовного св≥ту виконавц¤-майбутнього вчител¤, ≥ в той же час - забезпечити оволод≥нн¤ ним технолог≥њ естрадно-сп≥вацького ≥нтонуванн¤. ÷е дасть змогу студенту в майбутньому протисто¤ти розмањттю негативних музичних вражень, ¤к≥ оточують сучасне молоде покол≥нн¤.
ќдним ≥з надзвичайно важливих питань у дос¤гненн≥ широкоњ попул¤р- ност≥ сп≥ваком при умов≥ його в≥дпов≥дност≥ вимогам смаку, Ї питанн¤ репертуару, тобто - поЇднанн¤ його художнього ¤кост≥, ¤скравост≥ та в той же час Ц доступност≥ дл¤ масового слухача. “аке положенн¤, у свою чергу, диктуЇ певн≥ вимоги до ≥нтонац≥йноњ основи музичних твор≥в. ќдн≥Їю ≥з суттЇвих в≥дм≥нностей музичного мовленн¤ у естрадному репертуар≥ Ї його простота, виразн≥сть та сп≥вуч≥сть мелод≥њ, в≥дносно невеликий д≥апазон, легка дл¤ сприйн¤тт¤ гармон≥чна основа. —аме доступн≥сть музично-виразних засоб≥в ≥ спри¤Ї запам`¤товуванню, уп≥знаванню твору, робить його попул¤рним серед широкоњ публ≥ки. јле повторне використанн¤ типових ≥нтонац≥й нер≥дко призводить до того, що автори п≥сень н≥бито балансують м≥ж банальним та ориг≥нальним, розповсюдженими та ≥ндив≥дуал≥зованими ≥нтонац≥йними образами, м≥ж розповсюдженими шаблонами та пошуком нових або особливим чином поданих ≥нтонац≥й. ” числ≥ останн≥х Ц пошук нових гармон≥чних сполучень, ритм≥в, аранжуванн¤ забутих мело -д≥й, використанн¤ прикордонних можливостей голосу, наприклад - лементу, фальцету, а також пошуки техн≥чних можливостей збагаченн¤ звучанн¤, ≥нновац≥йних прийом≥в звукоутворенн¤, ≥нколи нав≥ть запозичених ≥з ≥нших культурних традиц≥й.
«ауважимо, що використанн¤ останн≥х прийом≥в може стати д≥йовим лише у раз≥ њх орган≥чного присвоЇнн¤, що потребуЇ заглибленн¤ виконавц¤ у в≥дв≥дний прошарок культури. “ак, засвоюючи навики декламац≥йного ≥нтонуванн¤, що проникли у в≥тчизн¤ну естраду у значн≥й м≥р≥ п≥д впливом французького шансону, важливо, щоб майбутн≥й викладач усв≥домлював би њх звТ¤зок ≥з традиц≥¤ми французького театру, його п≥днесеноњ мелодекламац≥њ, у т≥сному звТ¤зку ≥з ¤коњ виросла французька естрада, ≥з специф≥кою французькоњ орфоеп≥њ тощо.
